(c) Лоліта Маринченко:
"... В плагіаті треба відділити творчість від навчання (так само, як науку від освіти. Так, вони пов'язані, але, тим не менш, різні "вигляди", як раніше писали, діяльності). Навчання - це і є плагіат: повторення й осмислення того, що хтось раніше зробив. Це творчість лише для себе, для інших - плагіат. Якщо йдеться про реферат чи інше виконане завдання на задану тему, то чого ви чекаєте від школяра чи студента - НДР? Чи думаєте, що в літогляді він зробить самостійний аналіз проблеми? Та він вперше її бачить і поки що має лише розібратись. Звісно, він користується чиїмись напрацюваннями. Поки людина не "перетравить" інформацію, вона не здатна переповісти її своїми словами'.
---------------
Уривки зі статті: Руслан Гурак. Про плагіат та антиплагіаторів // http://pedpresa.ua/168344-ruslan-gurak-pro-plagiat-ta-antyplagiatoriv.html
... Так склалося, що термін «плагіат» має три дещо різних розуміння: перше – «побутове розуміння» плагіату, друге – «словникове розуміння», третє – «юридичне розуміння».
Побутовим розумінням плагіату користуються, зазвичай, громадяни, які не мають відношення до науки чи юриспруденції. Навішують «плагіатні ярлики» на певних осіб, зазвичай, з метою похизуватися перед іншими або досягти певної мети шляхом «забруднення репутації» тієї чи іншої людини. В основному побутовим розумінням плагіату користуються дописувачі соціальних мереж та «миттєвозникаючих» сайтів.
Словникове розуміння плагіату є доступним як на загальновідомих електронних сторінках в мережі Інтернет (наприклад,у Вікіпедії), так і сторінках паперових публікацій (наприклад, тлумачних словниках). Так, «Великий тлумачний словник сучасної української мови» зазначає, що «Плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки …, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора» [4, с. 792]. Схоже розуміння плагіату, підтримане на відповідній сторінці електронним ресурсом Інтернет – Вікіпедією [3].
Щодо юридичного розуміння плагіату, то воно схоже зі словниковим. Так, у ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» наведено визначення цього терміну : «Плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору».
Здавалось би поняття плагіату досить добре описане у словниках та законодавчих актах, де є його чіткі критерії. Однак, у мережі Інтернет постійно виникають «антиплагіатні товариства», «впливові групи антиплагіатних товаришів», «антиплагіатні сайти одноденки», які намагаються навішувати на певних осіб «ярлик плагіатора» та зарахувати ту чи іншу людину до «групи плагіаторів».
... Я ще раз хочу наголосити, я цілком переконаний, «антиплагіатні групи» не всі такі, є серед них об’єднанні досить щирі, які дійсно відстоюють принцип чистоти науки.
У зв’язку з цим виникає питання, як же тоді відрізнити «плагіат» від «неплагіату»? Мабуть, використовуючи певні критерії.
Так, автори словників, ознаками плагіату вважають:
1) привласнення авторства на чужий твір;
2) використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора [4, с. 792].
Дописувачі одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату «Turnitin» дають такі визначення цього поняття: – вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні; – використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки вони були взяті; – повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою; – представити вже існуючу ідею або продукт як новий та оригінальний [цитовано за : 5].
Автори поняття «плагіат» у Вікіпедії поділяють його на три види:
1) копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем;
2) представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел;
3) перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця [3].
У визначенні «плагіату» в ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виділено два його критерії: перший – оприлюднення (опублікування), повністю або частково певного твору; другий – оприлюднення під іменем особи, яка не є автором цього твору. А в ст. 21 цього ж Закону передбачені ситуації щодо вільного використання твору із зазначенням імені автора, в тому числі, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення. Так, допускається використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються.
Крім цього, у ст. 444 Цивільного кодексу України вказується, що твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою, як цитата з правомірно опублікованого твору, за умови дотримання зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою.
Отже, українське законодавство передбачає вільне, без згоди автора та інших осіб, безоплатне використання цитат з правомірно опублікованих творів з науковою та інформаційною метою, із обов’язковим вказанням джерела походження та автора твору.
Загальновідомо, що з появою комп’ютерної мережі Інтернет, інформація (знання) стала надбанням усіх і дотримуватися авторського права стає все важче, а в окремих випадках і неможливо. Великою проблемою є ідентифікувати початкового автора [10]. Сьогодні, навіть автори Вікіпедії, констатують, що «поняття плагіату не має цілком визначеного змісту, і в окремих випадках не завжди можливо однозначно відокремити його від суміжних понять: наслідування, запозичення, співавторства та інших подібних випадків подібності доробок. У будь-якому разі, збіг окремих ідей звичайно не є плагіатом, оскільки будь-які нові доробки в чомусь засновані на ідеях, що не належать авторові» [11].
Посилання:
1. Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях http://false-science.ucoz.ua
2. Смірнов О. Знайомтеся: новий член НАЗЯВО кандидат юридичних наук Руслан Гурак – теж плагіатор! / О. Смірнов http://false-science.ucoz.ua/news/znajomtesja_novij_chlen_nazjavo_kandidat_juridichnikh_nauk_ruslan_gurak_tezh_plagiator/2016-09-10-29
3. Плагіат // Вікіпедія. Вільна енциклопедія https://uk.wikipedia.org/wiki/Плагіат
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов.ред. Бусел В. Т.]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
5. Николаев Е. Что такое плагиат, или О западных стандартах научной этики / Е. Николаевhttp://www.osvita.org.ua/articles/68.html
6. Гурак Р. В. Юридична освіта в Сполучених Штатах Америки / Р. В. Гурак // Право і суспільство. – 2015. – № 2. – С. 3 – 9 http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2015_2_3
7. Гурак Р. В. Розвиток юридичної освіти в період ренесансу та нового часу / Р. В. Гурак // Журнал східноєвропейського права. – 2014. – № 10 http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2014/12/gurak_10.pdf
8. Казахский юридический форум. Что за уровень или требование к юристам «LLM»? (автор: Гость Чаколька) http://forum.zakon.kz/topic/43588
9. Zavantag.com http://zavantag.com/docs/2115/index-270799.html?page=14
10. Аушра А. Научная электронная библиотека как средство борьбы с плагиатом / А. Аушра // Educational Technology & Society. – 2006. – 9 (3).: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v9_i3/html/3.html
11. Плагиат // Википедия. Свободная энциклопедия https://ru.wikipedia.org/wiki/Плагиат
|
